Історія мого темпера. Звідки воно пішло и що це таке

Якось зайшов я в гості до свого кума, в його кав’ярню. Ото сіли ми на бамбетлі за філіжанкю кави про всіляке говорити. Почали за жінок троха за політику і як то буває знов про роботу, кум знов затягнув своє: пітчери, темпери, холдери. Я му кажу, шо в нас теж коли пряжки формуємо в землю то лупимо темпером по матриці, а ше кажу дід люльку такою штукою набивав. Мовлю, ану показуй свою хитру штуку. Приносе той темпер, страшно імпортний, а розумного в ньому ніц нема, точена кругла п’ята та ручка дерев’яна на гвинт прикручена. Покрутив то в руці та й згадую, що колись люди до виготовлення інструменту з більшою любов’ю підходили, такі штуки робили, що самі в руки просилися. От я й подумав, що наші кавовари заслуговують на щось вартніше, подумав та й зробив.